Зневажаю я твою зневагу,
Зневажаю твій в'їдливий сміх.
Ти уявну знайшла перевагу,
Що розтане вже скоро, як сніг.
Дозволяю тобі сміятись,
Ти не краща, ти просто сіль.
Ти була, щоби я боятись
Перестав, де буває біль.
Ти була і поволі зникаєш
Із багаття і рейок життя
І мій потяг ти ще відчуваєш.
Він на інше пішов покриття.
Бо й дороги бувають різні
І у потягів різний шлях,
І пробачення надто пізні,
Щоб вивішувать їх на шпилях.
Семафор засвітив "заборона!"
І до мене тобі тепер зась.
Я давно підірвав твого трона.
І любов вже давно розвелась.
Присвячено М.Ю.С.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413764
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2013
автор: Андрій Конопко