...[u][i][b]В[/b][/i][/u]ічно спить на твоєму порозі, згорнувшись калачиком тихо.
...[u][i][b]І[/b][/i][/u] щоразу на півдорозі викликає на бій твоє лихо.
...[u][i][b][b]Р[/b][/b][/i][/u]анить серце заради тебе, ранить тіло, щоб не забився.
...[u][i][b]Н[/b][/i][/u]авіть скине останнє з себе, аби ти хоч на мить зігрівся.
...[u][i][b]А[/b][/i][/u] кому таке нині треба, часи злісні й давно вже мертві.
[u][i][b]З[/b][/i][/u]араз кажеш: «Ні, ми не різні», - правда завжди у ролі жертви.
[u][i][b]А[/b][/i][/u]ж тоді видряпуєш тихо із теплих обіймів ласку.
[u][i][i]В[/i][/i][/u]ажко, так важко, на лихо, скинути з тебе маску.
[u][i][b]Т[/b][/i][/u]ому знов засинаєте стомлено, так, на диво, буденно.
[u][i][b]Р[/b][/i][/u]ожеві мрії не зломлено. Місія ще здійсненна.
[u][i][b]А[/b][/i][/u] сни все ж занадто різні, вона таки більшого варта.
.................все вдивляється в тіні пізні, вірна вічно, бо [u][i][b]"вірна завтра"[/b][/i][/u]................
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413784
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2013
автор: Нея Легна