Я так, чомусь, боялася зими,
Все думала: «дасть Бог промчиться мимо»,
А я крізь сон морозним снігом йтиму
Рясних завій гортаючи томи.
Немає снів, тай осені нема.
Вже сірий день промок увесь до нитки.
Вона прийшла – холодна та німа,
Самотніх дум скорботна фаворитка.
Заплакала. Я бачила печаль,
Застигли болем сльози кострубаті
І хуртовини сніжно-біла шаль
Сповзала мерзлим інеєм по хаті.
Зимо, тебе я все-таки люблю,
Здається ми з тобою обвінчались.
З небес сніжинку світлу, як зорю,
Наче обручку натягла на палець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413816
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2013
автор: Леся Shmigelska