...моє серце й досі налите кров'ю. Воно б'ється не на життя, а на виживання. Кожен новий удар відриває моє тіло від цієї противно-холодної, металевої поверхні, на яке його без дозволу поклали, все сильніше і сильніше. Воно береться! Хоча у цю частину кімнати уже давно ніхто не заходить...усі там на верху, де розквітає життя, а не смерть...і це цілком природньо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413832
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2013
автор: Христя ^_^