Найбільше час цінуй свій,сину,
Бо невмолимий його плин.
Великий скарб-мала хвилина,
Життя складається з хвилин.
Надворі падав сніг лапатий-
Зима затіяла сівбу.
І я промовив:"Добре,тату,
Я не забуду." І...забув.
І жаль мені тепер до болю,
Що неслухняний був я син-
Відклав на завтра власну долю,
Розтринькав золото хвилин.
Доріг здолавши половину,
Чи значно більший жмут доріг-
Тепер і я своєму сину
Шукаю слів таких щоднини,
Щоб він забути їх не зміг.
Втім,що було те й знову буде-
Напевне,й він усе забуде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413956
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2013
автор: Михайло Гончар