Закинутий віками,
де нога людини не ступала
стояв напіврозвалений в Історії блукавший замок
там у ньому підземні сили існували.
Іще давно оповідали,
прадіди й бабусі
в цьому замку жертви катували,
відтоді там вселились мертві духи.
Іще нікому не вистачало духу
наблизитись у володіння,
з далека було чути
стогони померлих душ-покійних.
Що втрачали голови у війни.
4-ри поверхи, у собі тьму ховали
заковані в колотку,
тисячоліттями іржою припадали
просилися на волю розбудженні створіння.
Плач, вигуки та насьміхання,
кайданів звуки, ще від столітніх ранків
народ поблизу живший слухав.
Засипаний каміннями довкола
деревами плоджений, говорили:
тут жила Альгона, Грекиня за походженням.
Вдова королева, присвятила себе Богу
була неживою знайдена у власних скелях
кричала... Та ніхто нечув про допомогу!!!
А після цього, замок спасу немав
стратники приймали там свої закони
ніхто вже не повертавсь,
стояв зачинений він до сьогодні!!!
Наш час, 11-та ранку,
місцевий екскурсовод Тарас
взявши з собою компас та карту,
не голосним свистом,
до себе покликав туристів.
Зачаровані гарним краєвидом,
бачили в Неті
в живу поглянути хотіли,
на гори князівства Хорнеті.
Сонячно було, передавали погоду
40-рок бажаючих прибуло,
йшли за екскурсоводом.
На память фотографії, знімали відео
вчені географії,
планували репортери у розповідях втілити.
Ніхто нежалів, бачивши гори
митець-провідник їх вів,
показував природою створені узори.
Здавалось іще не пізно,
і люди ще не втомились
та на вулиці зробилось сіро,
коли на ту галявину спустились.
Із камяноі споруди,
почались дивні звуки чути
та злі голоси немогли слух обманути.
Комусь яке до цього діло, шум голосів
можливо поміж інших почулось
Тарас мову й надалі у розповіді вів.
Древні історії розповідав,
та признався чесно
тут іще не бував, тут як і усі в перше!!!.
Повіяв вітер, дощ почав крапіти
небо зачорнілось, і лиш єдиний варіант
був від дощу подітись!
Заховатися у цій фортеці...
Розбили колотку,
важкі двері відчинили
туристи різного народу,
та краще цього б не робили.
В замку все це збереглося,
стіл, колишній телефон
королеви трон. Тягнула темрява в кімнати
видно було свіжу кров,
що досі залишилась
чи можливо свіжа.
Повз них привиди ходили
шукали їжу.Затянули жінку на балкон
ненависники Церкви.
Готували все для страти
довго тут чекали,
щоб знову їх вбивати.
Чоловік номер набирав,
деж ти поділась???...!!!...
Небезпеку відчував,
сходами у верх побіг
увесь спітнілий. Згадав що в дитинстві
ще розповідав дідусь. Кинувся шукати,
в почорнівших темряви кімнатах голос її чувся:
"Я тут... тікай вони й тебе стратять".
Він з гаманця витяг Образ Святої родини
зняв футболку і кинув в камін,
помоливсь до розпяття на шиї
і пелюка посипалась з стін!.
Почав Замок колотись,
взяв дружину на руки
спустився на вихід по сходах,
поспішив з народом.
Один вчинок вбив Історію,
про те там ще легенди ходять
а Замок знесли його вже немає,
Ті люди всі живі.
Врятувались,
Тепер дітям розповідають!.
Цю історію ніяк не забувають...
22 березня 2011 року...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413994
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2013
автор: Ель Демір