Мої вірші мене переживуть
І будуть довго за живе чіпати,
Допоки люди на землі живуть,
Співати колискову буде мати.
Ще хтось свої зрівняє почуття
З моїми, адже схоче зрозуміти.
Я просто жив і так любив життя,
Що так любити треба ще уміти!
Не був святим, але мої гріхи -
Земні гріхи звичайної людини.
В селі родився, кажуть, від сохи,
І сам долав усі свої вершини.
Мої думки, усі мої вірші
Кипіли в серці і пройшли горнило.
Тому слова, народжені в душі, -
Уже не просто висохле чорнило.
За люд, державу щиро вболівав,
Вкладав в будову і свою цеглину.
А для дітей творив і так писав,
Щоб з молоком сприймали Україну!
Мої вірші мене переживуть,
Ще чиюсь душу зможуть зачепити,
Коли моя злетить в далеку путь,
Щоб зіркою у небі засвітити!
02.03.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414185
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.03.2013
автор: Мирослав Вересюк