Сон…

Я  літаю  вище  неба
Коли  бачу  я  тебе
Як  смієшся  ти  на  славу
Я  щаслива  так  як  ти

Я  літаю  коли  чую
Я  твій  голос  чарівний
Я  неначе  пташка  в  небі
Коли  бачу  як  ти  спиш

Спиш  красиво  як  дитина
Я  боюсь  не  розбудить
І  тихенько  накриваю
Ніжним  теплим  одіялком  

Ось  не  так  я  щось  зробила
І  тебе  я  розбудила
Ти  так  дивишся  на  мене
Й  промовляєш  -  «зайчик,спи  вже!»

Я  сміюсь,  не  хочу  спати
Буду  краще  милуватись
Як  ти  спиш  мій  милий  котик
Вкрию  краще  твій  животик

Й  тут  я  чую,  хтось  кричить
«Та  вставай  вже,  бо  проспиш»
Відкриваю  очі    тихо
І  отут  стається  лихо

Ти  не  поряд  це  лиш  сон
Ти  наснився  –  це  був  сон
Краще  б  я    не  прокидалась
Бо  там  краще  почувалась

Та  не  можна  вічно  спати
Сон  ж  не  буде  все  тривати
Треба  встати  і  спішити
В  світі  жити  і  творити…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414221
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: Іринка Свердан