Зимовий сад ховався під снігами,
В повітрі мерзли весняні думки.
Прийдешнє десь блукало між гілками,
Лиш волі прагли приспані віки.
Чи ладен сніг мою сховати душу?
Чи знову маю зватись „малорос”,
Бо чи плебеїв духу я примушу
Піднести „укр” і полишити „рос”?
Хурделиця нуртує, не стихає,
Грозиться замести мій давній рід,
Коріння, викохане в цьому краї,
Насіння, що несло любов у світ.
Зимовий сад ховався під снігами…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414232
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: Копачівна