За ріст гріхів на вилицях шлагбаума
У царстві мертвих грішники висять.
Мене пече дилема, мозку травма:
Хто приручає гідності песят?
Вони малі і куці не зникають,
Напевно десь все мерзнуть під кущем.
Вони свого хазяїна чекають,
На них лиш подивитись - в серці щем.
Гаразд, собі маленького додому
Якось узяв і зрікся всіх гріхів,
Та заробив лиш совісті оскому
І хоч правдиво жив, та часто млів.
Сьогодні всіх змітає пан валюта,
Йому по-барабану що й куди.
Це щастя, якщо в тебе є каюта,
Бо в нас не сподівайся на суди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414331
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: Андрій Конопко