вибач мене,
за страждання, що я спричинив.
не хотілось би так, не вернути вже часу назад.
як Ікар я хотів,
підійматись ще вище вітрів,
залишаючи світ,
на шляху міжміських автострад.
вибач мене,
за страхи, що тобі я віддав.
надто швидко ламаються замки з крихкого піску.
прикрість - камінь душі,
що тобі цього болю завдав,
написавши історію: прикру та досить сумну.
вибач мене,
за казки, що тобі не читав.
ти послухай крізь стіни, крізь небо та тільки не плач.
надто пізно знайшов,
надто пізно тебе зрозумів,
надто пізно збираю обгортки порожніх невдач.
вибач мене,
ти почуєш мій голос чи ні?
залишаю молитвою пам'ять у власній душі.
ти далека від снів,
що минають на протязі днів.
я далекий від неба, що мало насправді мені.
надто мало мені.
3.02.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414342
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: Сашко Марчук