Ледь торкнулись Землі, небесні руки-крила,
Зникла з її кіс посріблена сивина,
Смарагдами, оксамитове тіло вкрила,
Казкова чарівниця, ця юна Весна.
Тендітна , немов лань, закохана й вродлива,
Як та Божественна істина, невинна,
Із вуст соловейка злетіла й полонила
Коханням серцЯ. Осанна їй, осанна!
Опустила додолу, вій своїх вітрила,
Поволокою впала на земне плече,
Сльозами бризнула й полилися неспинно
Водоспадом, із незабудкових очей.
О, Весна, моя ти люба і довгождана,
Знаю, що зцілиш мою душу садами,
В неземній купілі загояться всі рани
І духмяно, захурделиш пелюстками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414371
Рубрика: Присвячення
дата надходження 31.03.2013
автор: Макієвська Наталія Є.