Легенький вітер ледь цілує плесо,
Схвильовуючи дотиком чоло;
І править місяць солов'їну месу,
Щоб мирно спало втомлене село.
Дрімає берег, чебрецем сповитий,
Колисаний оркестром цвіркунів;
Піщаний шлях, за день ногами збитий,
Під росами затих і обважнів...
Слова давно, розірваним намистом,
Сховалися серед шовкових трав;
В цю літню ніч, шалену і пречисту,
Мене ти, ніби тайну, розгадав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414383
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: Любов Ігнатова