Колись мені приснився сон:
На стрісі бабциної хати
Стоять зяті два, з ними тато,
А хата... без дверей, вікон.
Вони ту стріху, бач, латали,
Аби у хату дощ не лив,
Бо потерпали в пору злив,
Тож лад із дахом дати мали...
Вже не було нікого в ній,
Померли бабця і дідусь,
А хата... снилася чомусь,
Нікому більш, мені одній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414412
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.03.2013
автор: Патара