Жінкам які їхали в колгоспи сапати буряки.
Добре тепер у селі
Жінкам проживати,
Кожну весну вни на море
Їдуть віддихати.
Звідти вони прїзджают
Всі задовольнені ,
У них руки мозолисті ,
Плечі загорені.
Ось згадав я ,одну весну -
Давненько то було ,
Сусідочка на то море
Раз тоже махнула.
Цілу весну на зеленім
Морю віддихала,
І дві тони зерна й цукру,
Звідти присотала.
Та коби то лиш зерно ,
Вона там дістала ,
А вона шей не на шутку
Поправлятись стала.
А на зиму у сусіда
Весела новина-
Жінка йому народила
Маленького синна.
Зразу він і не помітив
Вроди він якої,
І вже потім придививсі-
Нації не тої.
Шо вже було тамка далі
Мож сі здогадати,
У лікарні та сусідка,
Мусіла лежати.
Ше вам скажу по секрету ,
Шо для себе знаю ,
Свою жінку на те море ,
Більши не пускаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414468
Рубрика: Гумореска
дата надходження 31.03.2013
автор: Іван Мотрюк