Жив собі ведмідь. Щорання,
Як всі ведмеді,
Йшов собі на полювання,
Жив у конурі.
Та якось почув Михайло,
Як ходив на став,
Що його шкільний друг Хайло
Замом мера став.
Взяла злість ведмедя з того.
Що за страм такий?
Вчився Хайло гірш за нього,
Тепер пан який!
І задумавсь косолапий:
- Треба щось робить.
Не смоктать щозими лапу,
А діла вершить!
Мізками поуправлявся,
Скласти план зумів.
З ним не де-небудь подався –
До братків-вовків.
Ті увесь район тримали,
Верхівку усю.
Ведмедю пообіцяли
Підтримку свою.
Життя ведмедя змінилось –
Вже не полював,
В кабінеті у міськраді
Працювати став.
У костюм, в краватку вбрався
За кошти братви.
Та й потроху готувався.
Він у мери йти.
План задуманий здійснився –
Мером ведмідь став.
Із братками тим ділився,
Що йому хто дав.
Стали гроші прибувати.
Гав мер не ловив –
Збудував, як віллу, хату,
Машину купив.
Став сходитись з шкільним другом,
Що зам мера був.
Тих, з ким полювать ходив він,
Начисто забув.
Як приходили в міськраду
Вельможі які,
То приймав їх щиро й радо,
З хлібом на столі.
А як бідні намагались
Просьбу занести,
Його двері зачинялись,
Час було десь йти.
Так пройшли чотири роки,
Де і подівались.
Державою керувати
Інші люди взялись.
Головного вовка вбили,
Братву полапали.
Всіх добряче потрусили,
Під арешт узяли.
І до ведмедя добрались –
До мера міського.
«Друзі» у кущі сховались,
Відійшли від нього.
У в’язницю відіслали
Мера за малину.
Все майно конфіскували –
І хату, й машину.
Відсидів Мишко три роки,
Додому вернувся.
Рік жона не одинока,
Хати він позбувся.
Вирішив до полювання
Знову ведмідь братись.
До мисливців втерся зрання –
Стали відвертатись.
Пожить в їхній дім просився –
Не взяли до себе.
Як з людьми ти поводився –
Так люди до тебе!
серпень, 2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414521
Рубрика: Байка
дата надходження 31.03.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)