Я гратиму
на ТвОїх Струнах
ВеснУ.
Безконечно довго.
Всміхатимуться паралелі
від проміння
Надяскравості Сонця.
Натягнуті струни дощу
впадУть
у верхню невідомість.
В підсвідомість –
Музика Рос
Бринітиме за вітрами.
Перевертає цей світ
від суперечностей людства.
Я молЮся,
граючи на ТвОїх Струнах
ВеснУ,
ПовернУ
За рогом Буття
Направо…
Маю право
Грати і не боятись.
Засміятись
В обличчя Тобі,
Боже,
Бо я – щаслива
І мОлюся тим Щастям
До Тебе;
І вЕсни
Складаю у ряд.
Всі підряд!
Аби тільки жити…
Дихати животом
За гострим кутом
Небуття.
І грати ВеснУ
на Струнах
Твого Життя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414596
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2013
автор: LaLoba