Я вся така кругом суперелітна,
що можна вже вважати за круту.
У мене – що не день, то перше квітня,
то щось віщаю, то про щось плету.
Бо я крім того ще й технічна леді
і літописець жовтих сторінок,
а хто із дам ще цього не угледів,
то дам по телебаченню урок.
Оригінальна і регіональна,
але не розраховуйте на ту,
що розуміє щось національне.
У мене кредо індивідуальне –
кусати в Ахіллесову п’яту.
Колись і я була антисовєцька,
і мало не віщала з-за бугра.
Тепер я безпардонно антизецька
під крилами босяцького орла.
Я теж розпочинала дисидентом.
Та розуміла, – [i]брись[/i], – і, навіть, – [i]зась[/i].
Тепер ось – процвітаю в резидентах.
Байдуже, що по головах пройшлась.
Зате тепер – палаци, модні сукні,
броня і бренди, як з дощу гриби.
А з наших рук – всі неуки майбутні
то наших чад – глухонімі раби.
А те, що вороги порозсідались
на кожній гілці дерева добра,
то це нічого. Аби нас злякались,
пошлемо їм – ні пуху, ні пера.
Я вся достойна предків і нащадків,
яким байдуже, хто їх осідлав.
Ми титульні. А мова окупантів –
це ж не іврит, що мало хто вивчав.
Ви з нами, з ворогами, – толерантно,
і не просіть, щоб вивчили закон,
бо мови треба здихатись галантно,
аби не наполохати ворон.
Хай дурманом наповнить підлі душі
московська православна благодать.
Бо їх же вчив не Лермонтов чи Пушкін,
а убієнний пресвятий Ахать.
Хоч навкарачки, та до нас не лізьте.
Ми й так для вас повсюдно на виду,
аби повчати мовою еліти,
як вам жувати суржик на ходу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414606
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 01.04.2013
автор: I.Teрен