…

За  вікнами  дощ,  вітер  віє,
 любов  моя  тебе  не  гріє...
Для  тебе,  серцем  наче  чув
 що  іграшкою  лиш  я  був.

Якою  в  вільний  час  ти  гралась,
 в  моїх  грошах  лише  кохалась.
А  я  ж  по  справжньому  кохав
 і  подарунки  щиро  дарував.

Я  думав  що  й  ти  теж  кохаєш!
 А  ти  лиш  роль  свою  то  граєш!
Вигадувала  лиш  кохання...
 Настала  мить  прощання

Не  слухав  що  про  тебе  говорили
 ти  лиш  зі  мною  будеш  мила!
Прощать,  тобі  знаходив  сили
 коли  до  іншого  ходила...

Тобі  я  все  на  світі  пробачав
 кипів  від  люті,  та  мовчав...
Я  хотів  тебе  змінити
 з  тобою  я  хотів  життя  спинити...

Щоб  на  тебе  лиш  дивитись
 та  перестала  ти  ночами  снитись.
Не  мов  сказала  моїм  снам
 що  я  тепер  вже  сам.

Проте  я  радий,  що  так  сталось.
 Моє  життя  так  добре  склалось!
Що  з  тих  зустрічей  тепер  сміюся
 і  тими  горами  пройдуся

де  зустрічались  із  тобою
 тепер  іду  з  дочкою
І  згадую  оті  кумедні  миті
 що  для  мене  не  були  розбиті.

Як  я  тебе  на  завжди  відпустив
 Тому  що  розлюбив
Хотів  лиш  щастя  я  для  тебе
 Я  врахував  усі  твої  потреби.

Будь  щасливою!  Живи!  Кохай!
 Та  лиш  із  нього  ти  не  користай.
Та  жаль  тебе  мені  тепер.
 Що  не  лишилося  у  тобі  вже  манер

яких  тебе  батьки  навчали
 щоб  на  дорогу  добру  стала.
Ти  далі  бігаєш  по  клубах
 наче  мавпочка-циркач  по  трубах

І  залицяльників  годинами  міняєш
 тому  що  так  бажаєш!
А  світ  не  є  лише  для  цього
 ти  спробуй  помолитися  до  Бога!

І  він  тобі  поможе
 життя  не  є  таке  вороже
Щоб  комусь  лиш  мститись
 зумій  по  іншому  на  долю  подивитись

Якщо  тебе  покинув  хтось
 ти  не  кидай  от  просто  так  когось!
Любов  для  того  щоб  сімю  творити
 й  дітей  ростити...

08.07.2009  року...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414617
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2013
автор: Ель Демір