Упевнена, що це моя зоря,
та простягаю з силою душі,
до неї руки, наче те дитя
і огортаю в сподіваннях дні.
Ось - ось, торкаюся її крила
і сильний опік накриває вмить,
проймає біль і гнеться вже стріла
надій,об долю, яка все ж гірчить.
В блуканнях загубилася давно,
поразками обпечене життя,
тягнуся у малесеньке вікно,
де догорає промінь - не зоря...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414623
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2013
автор: Кошкина