Серпик місяця ніжно освітив чорне полотно нічного неба. Заіскрилися, замиготіли на небесному просторі зорі-сестриці. Але, раптом, одна із них відірвалася від гурту і стрімко полетіла до землі.
Галина вдивлялася у зоряну височінь. Ніби чекала, що впаде зірка, вже і бажання загадала.
...Впаде, та не їй на щастя, а комусь іншому.
Вона – студентка інституту культури, русява голубоока красуня, життєлюбна, товариська. З Василем зустрілися вперше в театрі. Емоційний, запальний юнак з першого погляду вразив дівчину своєю прямотою і безпосередністю. Коли вони познайомилися, Галина зрозуміла, що це той. на кого вона так довго чекала.
Здавалося, що щастю немає меж. Дівчина уперше так безтямно закохалася.
Щира і відкрита, ділилася найсокровеннішим з своєю кращою подругою Іриною. Вони втрьох гуляли, сміялися або просто слухали музику.
Ходили недобрі слухи, буцімто хлопець зустрічається з обома дівчатами. Але Галина настільки вірила обом. близьким їй людям, що все інше немало ніякого значення.
…Сьогодні у них весілля. Василь одружувався з Іриною. В чистому вечірньому повітрі розносилися звуки весільного вальсу. Тужливо плакала скрипка, плакала з нею, з Галиною. Її боліла душа, і біль був такий нестерпний... Боже, як вона мріяла розчинитися у весільному коловороті з своїм коханим. Та видно, не доля. А, можливо, її доля деінде блукала?
Але про все оце сьогодні думати не хотілося. Галина розуміла, що крізь
гіркоту розчарування і біль розлуки, життя все одно продовжується і треба жити, адже вона – сильна.
На небі вже згасла остання зірка. Пробуджувався молодий ранок . Перші ранкові промені ніжно обціловували кожну квіточку, легенько збираючи сльози-росинки. Дівчина піднесла обличчя назустріч сонцю і новому дню, який вона розпочне з чистого білого аркуша…
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414721
Рубрика: Нарис
дата надходження 01.04.2013
автор: Леся Shmigelska