Світ тепер сі розвиває,
Нема шо сказати,
Придумали для людини ,
Всякі апарати.
Тепер можеш і з Канадов
Навідь говорити,
Лишень треба телефонний
Апарат купити.
Телефон се так , як жінка
Вни обоє пара,
Раз для тебе се дар Божий,
А раз Божа кара.
Ось і нині на роботі ,
Шось собі міркую,
А ж коли се у кішени ,
Тарабани , чую.
Подививсі я , на него-
Кохана дружина ,
І не знаю , чи шось добре ,
Чи лиха новина.
Беру я , вже оту трубку ,
З страхОм піднімаю,
Вона звідти :я , для тебе,
Дві новини маю.
Ти лиш каже там не падай ,
Щастя нароблене,
МурашкИ пішли відразу,
По шкірі у мене.
Подивисі мій коханий,
Чи не чують з заді,
Вуйко твій помер стриєчний,
Каже у Канаді.
Вуйко той вже був старенький,
Сим не здивувати,
Але за ,шо така любість ,
Хотіло б сі знати ?
Ше тогди коли за шубу
Вна мене просила,
То такі слова файненькі,
Мені говорила.
Ти за вуйком не вбивайсі ,
Каже : мій миленький,
Спадок він ,тобі лишив,
Відав не маленький.
А ж тогди уже до мене
Всьо дійшло відразу,
Звідкі взєвсі: мій миленький,
А не ти заразо.
Але шоб се офіційно ,
Любчику узнати ,
Ше на пошту по роботі,
Мусиш повертати.
Маєш ти там телеграму,
Якусь прочитати
І з паспорта усі дані ,
Свої записати.
А би кінця тої зміни
Мені не чекати ,
Відпросивсі я , в начальства
Скоріше до хати.
Іду собі по дорозі ,
Тай плани складаю,
Які статкі за той спадок
Я , купити маю.
Дачу дісь на буковели,
Джіпа з наворотом,
Аж тут двері вже від пошти ,
В мене перед носом.
Подав паспорт я , в віконце,
Підписавсі файно,
Вони мені телеграму,
Віддали негайно.
Читаю ту телеграму ,
І не розумію ,
Чи я , повністю здурів ,
Чи лиш ше дурію.
Розказуют як здоров*ї
Із святом вітают ,
Пишут , шо в них перше квітня,
Тоже відмічачают.
Годину я , коло пошти ,
Сам собі сміявсі ,
Покі тамка не сказали ,
Аби забиравсі.
Прийшов в хату , сів на лавку ,
Знов сміх розбирє,
Уявив собі картину ,
Як се жінка взнає.
Треба певно перед тим ,
Як се їй казати,
Подзвонити у лікарню ,
Швидку заказати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414773
Рубрика: Гумореска
дата надходження 01.04.2013
автор: Іван Мотрюк