Вихлюпує смуток душа,
Туман забуття сповиває.
Чи варте життя хоч гроша,
Коли там кохання немає?
Чи варте кохання цих сліз,
Безсонних ночей і страждання?
В струнких запитайте беріз:
Що знають вони про кохання?
Тонкі і стрункі, мов дівча,
Звабливі, чарівні, красиві,
Шепочуться, просто мовчать,
Граційні, такі соромливі.
Та, зранені болем, кричать
І плачуть сльозами гіркими,
І гілки, мов струни, бриньчать,
Словами, до болю людськими.
Чарівна берізко моя,
Твій стан відчуваю щокою.
Тріпочеться в небі зоря,
Згасають вогні за рікою.
Хто може ще нас зрозуміти?
Хоча це, мабуть, і дивує.
Кохати також треба вміти,
Але це вже нас не хвилює!
11.01.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2013
автор: Мирослав Вересюк