Ми гуляємо тільки удвох,
Та я для тебе тільки друг,
І бачить тільки Бог,
Що не помічаю нікого навкруг.
Ми завжди тільки пішки,
І для мене існуєш тільки ти,
І мені вистачає тільки усмішки,
Щоб на край світу за тобою іти.
Для мене кожне місце стане раєм,
Аби лиш була там ти,
Звучав рідний голос краєм
І продовжувала усмішка цвісти.
Коли поруч з тобою,
То ніякої ролі не граю,
Здатний бути собою.
Не знаю я іншого раю.
При кожній зустрічі стараюсь
Тобі у всьому я зізнатись,
Все на жарти спираюсь
І починаю від теми віддалятись.
А згодом, на прощання,
Поцілувати тебе бажаю,
Але не вийшло у мене зізнання,
Тому лише вслід рукою помахаю.
А тоді залишаюсь один
І чимось зайняти себе стараюсь,
Щоб не думати про тебе хоч пару годин.
Не виходить, та я й не намагаюсь.
Як тільки закриваю очі,
Бачу тебе перед собою,
І в сни мої приходиш щоночі,
І в них так само гуляю з тобою.
Та тут я впевнений в собі
І не знаю страху,
В усьому зізнаюсь тобі,
Не боячись повного краху.
Завжди кінець щасливий,
Іншого собі не уявляю.
Невже такий я боязливий,
Щоб сказати: я тебе кохаю?
Ми гуляємо з тобою знову
І вже залишились на самоті,
Я підготував промову,
Але мовив слова не ті,
Що серце вимагало
І душа про них кричала,
Мені повітря не хватало,
А ти нічого не розуміла і мовчала.
Я від хвилювань задихався,
«Що з тобою?» Зрозуміти намагалась.
Відповів: «В тебе закохався.»
А ти просто засміялась,
Не повіривши моїм словам,
Сприйнявши це за жарти.
Що скажу я вам?
Викладаю їй усі карти.
Що буде, того не минути.
Як складеться далі? Не знаю.
Головне, що можу збагнути:
Я її кохаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2013
автор: Назар Йордовський