я вмію все наполовину
а тобто нічого
пишу співаю якось живу
намагаюся жити для нього
а він не цінує
я намагалась щось зробити..
я… я повбивала всі думки
я так хотіла..
так хотіла його любити
але життя це не кіно
напевно моїх слів замало
ніхто не чує
ніхто
бо всі дивуються тим ранам
що на душі видніються на самоті
бо всі не можуть жити без кохання
їм треба бути разом
треба бути назавжди
але так не виходить
міняються партнери міняються звички
проходить зима а за нею весна
люди руйнують
руйнують себе
і інших
руйнують власне життя
а потім ниють
я так тебе кохав
я так тебе кохала
чому ми не разом
ми ж були такі ідеальні
аж смішно
але так завжди
кохання як продажна повія
платиш гроші кохаєш отримуєш насолоду
а потім..
потім крах
крах усім вашим сподівання
бо вас зрадили
вам плюнули в лице
от з того часу ви й не вірите
і не сподіваєтесь
не чекаєте
і робите все наполовину
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414861
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: Уляна Вівторок