Ви знаєте, а я не тужу.
Не кір дитячий - ностальгія
у закодованого тліє.
Всі п"ють, а я довкола кружу.
Бо ти не хочеш, чи не смієш?
Питання "на засипку", друже.
Ви знаєте, я зненавидів,
коли до хрипу - "ненько, ненько..."
В кишенях мнуть щось помаленьку,
як у Мадриді на кориді.
І лиш строкатіють наклейки
на вічній осені обридлій.
Ви знаєте, як я лікую
роздвоєння душі і тіла?
Заплачено високі ціни
і гріх повторювати всує
ім"я твоє, о, Україно!
...Та лиш воно одне рятує !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414868
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: Славомир