ТРИ ПОГЛЯДИ З МИНУВШИНИ В СЬОГОДЕННЯ (2)

                                       1. СУДИ  І  ПЕРЕСУДИ
Можна  спершу  –  у  матріархат.
         Можна  ближче
         до  гріхів  людини.
         Все  одно  нас  ліплять,  ніби  з  глини.
         Все  одно  –  Феміда  чи  Пілат
         призначали  винними  невинних.
І  за  десять  років,  і  за  сто,
і  за  триста,  і  за  тисяч  десять  –
звідтіля  видніше:  [i]судді  хто?
хто  замовник?
З  ким  пропита  чесність?[/i]
         «Чесний»  суд,  і  вірні  гайдуки
         добре  вміють  в  яму  закопати.
Всі  ми  грішні.
Грішницю,  таки,
підставляли  вчора  мужики,
щоб  тепер  гуртом  каменувати.
         Справді,  на  війні,  як  на  війні.
         Можна  вбити.
         Можна  й  посадити.
         Адже  насолила  всій  рідні,
         що  спішили  красти  і  ділити.
Тільки  дайте  відповідь  мені,
опоненти  під  п’ятою  влади,
хто  тепер  в  історії  на  дні?
Леді  Ю?  Масони  записні?
«Шевальє»  в  мундирі  при  параді?
         Вже  було.
         Опричнина,  колгоспи,
         геноциди,  інквізицій  жах…
Звиродніло  плем’я  малоросів,
не  вгодила  Україні  босій
«конотопська  відьма»  Жанна  Д’Арк.
         І  не  диво.  В  тій  же  Україні
         іммігрує  у  пустельний  край
         ще  жива  в  останньому  коліні
         наша  найсучасніша  Чурай.
В  чорних  душах  не  скресає  крига
від  привілля  західних  вітрів,
поки  ще  піаряться  на  рингах
підголоски  східних  голосів.
Не  знаходить  Україна  вперта
Вашингтона…
         Бо  московська  церква
         вірна  деклараціям  старим,
         проклинає  гетьмана  Мазепу,
         хоч  давно  розпався  «третій  Рим».
Може  досить  судного  блюзнірства,
поки  не  прийшов  Армагедон?
       Може  ,  православні,  схаменіться
         перед  Божим  праведним  судом!
Лицарі  готуються  до  брані
за  добро  для  всіх  на  цій  землі.
Ви  нам  підкотили  пробний  камінь?
Ми  об  нього  точимо  шаблі.
         Підніметься  молоде  козацтво,
         скрутить  гідрі  голови  за  раз.
Ми  за  наше  непідкупне  братство,
проти  кривди,  проти  святотатства.
Ми  за  правду,  значить  –  проти  вас.
Проти  підлих  виродків  неволі,
проти  «карусельних»  голосів  –
за
приблудну  владу  шахраїв,
що  руйнують  українську  долю
на  багато  вирваних  років.
         Схаменіться,  корифеї  знані,
         Хто  закрив  роти  вам  на  замок?
         Може  того  першим  –  на  сучок,
         хто  у  неї  кинув  перший  камінь?
Вдумайтесь,  державці  всіх  країв,
твердолобі  і  високочолі:
–  Хто  із  вас  ще  більше  не  грішив?
Хто  в  її  пекучім  ореолі
сліз,  ганьби  й  тюремної  сваволі
ще  сьогодні
грітись
не  хотів?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414938
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: I.Teрен