Заплаканный автобус… и кино
Кривляет сущий мир – дождём умытый
Я вижу память – капельки…окно…
В осколках прошлого – увы! – разбиты
От поцелуев – шок! – горит плечо,
Ведь там – от губ твоих! – красны ожоги
И та слеза, что по щекам течёт –
Теперь – бежит в мои шальные строки…
_______
Пусть плачет дождь в Душе – уже! – доколе
Моя губа искусана – в любви
Пытаюсь словом горечи – без крови
Слагать ещё не цветшие стихи!
02. 04. 13
Примерный перевод стиха Любы Игнатовой
«Плаче дощ…»
Заплакане автобусне вікно
Викривлює весь світ, дощем умитий,
Я бачу в нім зі спогадів кіно-
Осколки пам'яті, на крапельки розбиті...
Від поцілунку ще горить плече-
На ньому твоїх губ шалений опік...
А ця сльоза - не по щоці тече,
Вона змиває твій прощальний дотик...
І плаче дощ назовні і в душі...
Моя губа закушена до крові...
І я римую зломлені вірші,
З очима нерозквітлої любові...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414959
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 02.04.2013
автор: Вячеслав Рындин