І якась я таки вторинна
у первинних плеядах днів,
другосортна чи в чомусь винна?
Чи сам світ мене так змінив?
В ешелонах чужого серця
загубились мої квитки.
Кому треба оця відвертість…
Так і хочеться встати й піти.
Бо ж напевно все-таки зайва:
скрізь чужа, хоча й всім своя,
за межею любові й кохання
опинилася доля моя.
Десь мене все ще хтось чекає?
Десь я відгомін в спогадах снів…
Тільки ж вітру не вистачає,
щоб розвіяти попіл років…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414978
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: Сонячний Янгол