Генрих Гейне
Не знаю, що сталось зі мною
І чому я такий сумний.
Казка, вкрита давниною,
Не йде мені із голови.
Холодне повітря темніє,
Поважно тече тихий Рейн,
Вершина гори бовваніє
На порозі вечірніх дверей.
Сидить найгарніша дівчина
В піднесеній вишині,
Блищать золоті намистини
І коси, також золоті.
Вона їх розчісує ніжно
Малим гребінцем золотим,
Співаючи гарно пісню
З мотивом складним, чарівним.
Моряк у маленькому човні,
Охоплений в дику печаль,
Не на рифи дивиться чорні -
В недосяжну високу даль.
Я знаю, накриє хвиля
І човен, і моряка.
І це своїм співом милим
Лорелея зробила сумна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414981
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 02.04.2013
автор: Маруся Корольова