Пам"яті матері
Мамо ! Просять люди ,
Щоб про тебе написав...
Ти прости мене...
Для цього сил душевних ще не мав.
Сумнівався я , чи зможу
Світлий образ твій створити,
А зфальшививши, не можна
Повноцінно в світі жити.
Чи я смію розповісти,
Як у муках ти родила ?
А потому довгі роки,
Без спочинку , нас ростила...
Чи я можу написати,
Що найкращою була ти?
Що по всій Землі пройти
Рівну тобі не знайти...
А як славно ти співала,
Співаючи й працювала,
Чепурна була і добра
В захисті дітей хоробра.
Книги сотнями читала,
Всім про них оповідала
Слухали тебе так тихо...
Як підкралось до нас лихо?
Захворіла ... І десятки років муки
Відбирали для розлуки
В тебе сили і здоров"я...
Все вдалось їм... обібрали...
Тільки розуму не вкрали.
Ясний був він...
...Попрощалась з нами потай...
Ми того й не зрозуміли...
Мамо! Просять люди,
Щоб про тебе написав...
Я посмів, і написав
Як зумів.
Прости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415204
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2013
автор: Шпаківський Петро