Чи кара Божа це, чи ні? Не знаю.
З тривогою за цим спостерігаю.
Не може серце бачити і не боліти,
як незалежність топчуть твої діти.
За віщо ж наші прабатьки вмирали?
За віщо кров і сльози проливали?
Перевернуться їх кістки в землі,
Що знову нами правлять москалі.
Ні, не війною вони нас здолали,
Не жахом голоду свободи дух зламали:
по добрій волі- чистий самовол!
Давно не чули вуха "драб", "хохол"!
Та що ж ви робите, благаю, схаменіться!
Назад на сотню років огляніться,
Вас проклинають душі прадідів,
Що знов лягаєте під москалів!
Повстань, народний дух! Чи ти вже вмер?
Достойні діти наших праотців, єднайтесь!
Щоб біля їх могил сира земля
Не знала сліду злого москаля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415230
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2013
автор: Tania Burgart