У невеликому селі, що заховалося в лісах
На березі, колись, дніпровськім
Родився, батьку , ти і в небесах
Зоря засяяла нова - провісниця, доля твоя.
Наречено було тобі пізнати батьківськую ласку
Недовго ( у малі літа),
Щоб потім пам"ятать її як казку
Сироти -приємність серед гіркоти.
Й пізніше доля не всміхалась
Тобі (ні на війні, ні в повоєнний час ),
Знущалась, кривдила і руйнувати бралась
Начала людські - розум, совість...
(Розповісти - то ціла повість) .
... Все ти стерпів і все ти зміг:
Людське не втратив,себе подужав,
Пройшов тернистих тисячі доріг.
Ти, батьку, вартий похвали -
Уклін тобі, довго живи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415231
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2013
автор: Шпаківський Петро