А вірші зараз пишуться незвично,
Я всю себе вкладаю в пару фраз.
Я знову уві сні тебе покличу,
І задихнусь тобою ще не раз.
Це милозвуччя стомленої ночі
Під унісон розпалених сердець.
Є я і ти. Твої бездонні очі.
І ми по полю йдемо навпростець.
А наші руки сплетені так міцно,
Що у мені твоє серцебиття.
А знаєш, засторогам вже не місце,
І я їх відпускаю навмання.
І навіть небеса стають світліші,
Коли мене до себе пригорнеш.
Ми знову заховаємось у тиші
Від соціально стомлених мереж.
Ти щось мені замріяно шепочеш,
А під зірками дихає земля.
Такі просторі, незабутні ночі,
І нами лиш наповнені поля.
Я все життя віршами перепишу,
Себе вкладу у пару сотень фраз.
А ти через роки відкриєш книжку
І там знайдеш: «Історія про нас».
02.04.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415239
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2013
автор: Альбіна Кузів