Стелиться степами широка долина,
Там росте тихенько червона калина,
Тією долиною йшли колись солдати,
Плакала в дорогу посивіла мати.
Син її в бою страшеннім стріляє,
Мати молить Бога, роками чекає,
А сина немає, воює бідненький,
А він у матусі є сокіл маленький.
І ластівка тихо злетіла в садок
І щиро співала щоб сум не замовк,
Ця пташка співала, а мати раділа,
Що ластівка щастя й свободу зустріла.
Не вмер її син у ворожім бою,
Прийшов і обняв свою неньку стару,
А ластівка та їм співала в віконце,
Калина росла і світило їй сонце.
22.08.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415298
Рубрика: Балада
дата надходження 03.04.2013
автор: Назарій Андрійчук