Ні, недарма камінне ймення [b][i]Дашів[/i][/b]
З минулих літ лунає в майбуття:
Твердинею стоїть містечко наше
Попри незгоди й злигодні життя.
Козацька честь і партизанська слава…
Та шани більш достойна – не війна,
Бо майстер тут – співець своєї справи:
Чи камінь то, а чи деревина.
Про них і досі мовлять веселково
Потоцьких замок, п'ятиглавий храм.
А назва кожна – мов із пісні слово:
Одна [b][i]Зарічка[/i][/b] що промовить нам!
[b][i]Гора[/i][/b], [i][b]Завалля[/b][/i], [b][i]Польове[/i][/b] і [b][i]Липки[/i][/b]…
А [b][i]Набережна[/i][/b] – слово, як вогонь! –
В нім чую голос дідової скрипки
І Віри Дубченко акордеон.
Ні, недарма камінне ймення [b][i]Дашів[/i][/b]
З минулих літ лунає в майбуття:
Твердинею стоїть містечко наше
Попри незгоди й злигодні життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415339
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2013
автор: Василь Задорожний