В дворику однім жил́и
Гусак та кабанчик.
Дуже різними бул́и
Івась та Степанчик.
Гусак Йван книжки читав -
І тонкі, і тлусті.
Вивчивсь, менеджером став,
Оженивсь на гусці.
Степан вчитись не хотів,
Беріг свої очі.
Над книжками не кирпів,
Гуляв дні і ночі.
То поїде на ріку,
То у клуб попреться.
То покурить табаку,
То спиртним уп’ється.
Взявся кликать до пуття
Гусак Стьопу сміло:
- Залишай таке життя,
Берися за діло.
Той на те йому сказав:
- Що тобі до цього?
- А чи пан, а чи пропав,
Спробую я всього.
І він пробував усе:
Пиво і горілку,
Травку, самогон, винце,
Щораз нову жінку.
Підробляв то там, то сям,
Щоб лиш похмелився.
Паном так він і не став –
Пияком зробився.
В гусака вже дітвора
По двору гуляє.
В кабана одна біда
Другу доганяє.
Їде гусак на курорт,
Плаває у морі.
Кабан – серед нечистот
У своїй в коморі.
Якось був в стані запою,
Не спав серед ночі.
Прийшла біла із косою,
Глянула у очі.
Затремтів кабан Степан.
Смертонька до нього:
- Що хотів, усе ти мав!
Спробував усього!
То ж тепер пора тобі
За життя погане
Звіт давати на горі!
- А гусаку Йвану?
- У гусака повно справ,
Ідей ясних, свіжих.
Кожен, що хотів – те мав,
Що сіяв – те вижав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415345
Рубрика: Байка
дата надходження 03.04.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)