Старенька бабця, зовсім без зубів,
На приміськім задимленім вокзалі
Годує білих-білих голубів,
Розкришує хлібець черствий подалі.
Мелькають ноги в теплих чобітках,
Крізь неї дивляться байдужі очі.
Щоб кинути старій який мідяк,
Не так багато знайдеться охочих...
Дарує крихтами своє добро
Бабуся, примостившись на картонці.
Сідає сніг на хустку і чоло -
Всміхається пташкам беззубе сонце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415453
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.04.2013
автор: Лариса Журенкова