ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Вербиця…" АВТОР: Ірина Кохан
*******************************************
Четвертий час, на дворі зорі сяють,
А я збираюсь з рання порибалить.
Одягну светра і штани тепліші,
І тихо піду, аби батька не збудити.
На дворі літо, ночі такі теплі,
А навкруги пашіє паром сонна земле.
Ось біля озера комиш гойдає вітер,
І їжачок пробіг вздовж мене тихо-тихо.
Та ось на березі вербиця миє листя,
У росах ранніх умиває все обличчя.
Немов би мавка розчесала вітром коси,
І омиває хвилями водиці світлі ноги.
А десь подалі в комиші сховався
Маленький дуб, мов парубок загрався.
Грайливо дивиться на ту чарівну мавку,
Аж листя червоніє у зорі, що зранку.
Але вербиця то хитренька ще дівиця,
Для нього вітру підставляє пружне гілля,
А пишні коси ззаду злегка закидає,
І срібні краплі наче бісером скидає.
Та якось вже й мені від того сором,
Дивитися спокійно також я не можу.
Піду я краще в інше місце порибалю,
Бо тут комусь я явно заважаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415461
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2013
автор: Сергій Ранковий