ЛУНОВІДГУК

"Чорні  сутінки  бару,  просякнуті  димом  і  дивом  ще  не  займаних  пальців,  що  прагнуть  гарячої  ласки  світлоокої  жінки  у  темному  закутку.  Віриш..."
ПАСІЧНИК  НАТАЛЯ

Ми  неслися  в  густім  і  розпеченім  ультрамарині
над,  прошитою  білим  пунктиром,  стрілою  дороги.
Щось  амурне  співала  мулатка  у  темній  кабіні,
а  довкола  -  лиш  скелі,  забуті  і  людьми  і  Богом.

Ледь  прикриті  дві  бруньки,  із  зрілістю  ще  не  знайомі,
та  для  неї  давно  не  підручник  уже    Камасутра.
Що  Нью  Йорк,  що  Техас,  що  далекий  і  дикий  Вайомінг...
Все  позаду  у  дзеркалі,  все  проминуло  й  забуте.

Моя  "Західна  зірка"*  -  пір"їна  шістнадцятитонна
доганяє  дві  жовті  троянди,  та  марні  старання.
Ніч  народить,  вони  пролетять  над  дорожнім  бетоном
і  помруть,  перерізані  скальпелем  променів  ранніх.

...Ті  дві  жовті  троянди,  такі  ж,  як  на  столику  в  барі
світлоокої  жінки  у  темному  закутку.  Знову
з-під  долонь,  надто  білих,  маестро  з  Шопеном  у  парі
під  склепінням  із  диму  і  дива  снують  вечорово.

...Чорний  хлопець  торкнувся  плеча,  наче  він  винуватий,
що  цей  бар  нагадав  те,  чого  вже  не  буде  ніколи.
Те,  що  мав  -  не  зберіг,  що  знайшов  -  безтурботно  розтратив.
І  розлитим  вином  сподівання  із  столу  -  додолу.

Переплуталось  все,  що  далеке  було  -  стало  близьким.
Ці  містечка  прилизані  -  зачіска  Елвіса  Преслі.
І  мулатка  смаглява,  як  те  остогиджене  віскі...
Стрімко  б"є  течія  об    човЕн  і  загублені  весла!

Ми  між  жорнами  -  сонцем  і  пеклом  червоного  раю,
доля  -  млин,  календар  ллє  на  нього  секунди  й  хвилини.
І  помалу  окремо  на  душу  і  плоть  розтирає
те,  що  мало  би  бути  до  самої  смерті  єдиним.

...А  маестро  на  клавіші  тисне  і  марить  Парижем,
бо  не  знає,  що  в  ньому  грабового  лісу  задума,
і  лібретто  йому  на  дорогу  шартрез  не  напише,
бо  землянам  -  Земля,  а  на  Марсі  дороги  задуло...

А  мені  б  хоч  на  мить  світлоокої  жінки  розкутість,
над  Тернополем  -  Місяць,  до  сонного  озера  ласий...
...А  мулатка  регоче  до  сивого  негра  на  кутні,
що  під  банджо  фальшивить  старі  африканські  романси.


Західна  зірка*  -  (Western  star)  -  назва  багатотонної  вантажівки  в  США

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415473
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2013
автор: Славомир