Пожовклі фото в ,запилених, альбомах,
Там старість, уже , пахне корвалолом.
На підвіконні до вазонів , у думках,
Схилилась і розраджує їх словом.
Від самоти в безмов*ї й квітка гине,
Лагідне слово,як відгомоном душі.
З любов*ю підлива й говорить мило,
Ті ж їй , дарують аромати чарівні.
Враз у повітрі , корицею запахло,
Не ту плящинку рушила з полиць.
Краплі,як завше, запила водицею,
Голівки квіти опустили ниць.
Кімната стала осередком смутку,
Де запах корвалолу, чисто , зник.
А квіти , були, там безмовним свідком,
Як згасла зірка, за вікном, умить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415504
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2013
автор: Вразлива