Здається, врешті, здалася зима.
Весна з доріг сніжинки позбирала
І помахом лелечого крила
Поля в життя із забуття підняла.
Ще вчора сніг в лелечому житлі
Лежав, мов пан, нахабисто, розлого.
А нині лель із лелькою в гнізді
Хвалу складають клекотінням Богу.
Цілує душу сонця промінець
І сіру хмарку з серця проганяє.
Цвірінькає на верб’ї горобець,
Із днем весни всіх радісно вітає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415588
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.04.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)