Ізнов зима з весною гризуться між собою,
Немов на бочку пива заклались: хто кого?
А сіверко гуляє, хуртечу піднімає,
Захочеш руки гріти – мерщій пали вогонь.
Та що та бочка пива – народу інше диво:
До крашанок ідеться, погода ж – до куті.
Теплом ледь-ледь пустило, весь люд заморочило,
А зараз – потрусися. Ач, жару захотів!
На полі трактор зранку потрушує сівалку,
А вітер дме у губи, морозить сівача.
Сівач нап'яв ще зранку пальчата і вушанку,
І ще не поспішає знімать кожух з плеча.
Зима тікать не хоче, морозами морочить,
А сіверко гуляє, і свище, й завива…
Йому недовго вити, ліси й лани студити:
Іде сівач по полю – і сіє, і співа.
07.04.1997
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415657
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.04.2013
автор: Василь Задорожний