Що може зрівнятися,мамо,
з твоєю Любов’ю святою,
що лине із серця самого
й дітей у житті береже
А ми не завжди розумієм
твої хвилювання й тривоги
ті сльози які ти ховала,
за них нам і досі пече.
Роки пролетіли і ми вже не діти,
і на колінцях не личить сидіти,
та поки матуся у кожного є,
можна ще трішки побути дітьми.
Ні з чим не зрівняти у цілому світі
Мами молитву за доню свою
За сина вона буде бога просити
За чоловіка й родину усю.
І де б не був син,де б доня не жила,
Дорога життєва веде в рідний дім,
Там мама,матуся чекає гостинно
Там ,в рідному серці є місце нам всім!
Уже наші діти щебечуть бабусі,
Знов гамірно й весело в домі моїм,
Чого мені Господи, в тебе просити
Лише бережи моїх любих батьків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415768
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2013
автор: Ольга Гордзій