Той грюкає виспидком у двері,
Все дозволено, в серце плюючи.
Другий кепкує з матері своєї,
На сусіда тінь наводить тішучись.
Часами твій рідний і найближчий,
В задоволенні, ставить підніжки.
За провини йому мстить не спіши,
Розірвані нитки, тугіж зв*яжи.
Гуляють на свободі почуття,
А пам*ять їх збирає по зернині.
Нема ціни пустим словам , і нині
Розкидане каміння час збирать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415862
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2013
автор: Вразлива