Я більше не сміюсь, не плачу.
Я тільки у душі кричу.
Я як ворона маю вдачу,
Але її ж і загублю.
Закохуватися не в моді:
На цій землі лише самотні.
Всі прагнуть жити по свободі,
Усі кохаються в негоді.
Ми в вакуумі пустоти.
Нехай там темно, але живі.
Я все дивуюсь, як там ти?
Бо знов живу я уві сні.
Так прохолодно від зими,
Яка у березні панує.
Так прохолодно там де ми,
Уже кохання не існує.
Страшні слова ті мовчазні,
Які ти не наважився сказати.
Ми рахували власні дні,
Ми по одинці, що й жадати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415917
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2013
автор: Уляна Вівторок