Лежить тугою смуток у мені,
куди не гляну глибоченна рана.
Супроти волі Бога у вогні,
горить клеймо Диявола тирана.
То розтопили звірі й холуї,
людські страждання кровю й запалили.
У дикім пеклі холодно мені,
о сучі діти, що ж ви наробили.
Зболіло тіло в «пеклі» від образ,
воно ні в чім було, не винувате.
Розпяли гідність в кожному із нас,
пече душа стражданнями проклята.
Торгують честю прямо з – під поли,
вдягли давно нехрещені сутани.
Шайтани топчуть наші образи,
втоптали душу в краплені кайдани.
Давно людську подобу пропили,
за срібняки прокляті вуркагани.
Любов до Бога й віру продали,
тож хай ідуть у пекло шарлатани.
Лежить тугою смуток на вогні,
куди не гляну глибоченна рана.
У дикім пеклі холодно мені.
Гукає розум Гетьмана Богдана!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415930
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.04.2013
автор: Дід Миколай