Текст читає автор
[i][color="#1720bf"]Без тебе навіть дихати не можу,
Не бачу світла сонця угорі,
Молюсь! Але не чую голос Божий,
Не розрізняю звуки й кольори.
Без тебе взагалі я не існую,
Без голосу твого нема життя,
Своєю кров'ю твій портрет змалюю,
Щоб не пішов твій образ в небуття.
Щоб через п'ять чи десять тисяч років,
Знайшов його допитливий шукач,
Та відтворив детально крок за кроком
В тім полотні - душі моєї плач.
То буде мій останній подарунок,
Останнє у любові зізнання
За знищений тобою мій розсудок,
Коли раптово зник одного дня[/color].[/i]
[/color]
фото із інтернета
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415974
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2013
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)