впертим поглядом заглядати у прозоре вікно.
відчувати,
як зовсім тихо б'ється маленьке серце.
голос дитини,
що
проривається крізь оголене скло.
душа людини,
що на погляд сумний обернеться.
впевнено звикли говорити за спиною найкращих,
найгірше.
дивитись, як болить в грудях друзям,
немов вороги.
впевнено наголошувати,
що нам насправді від цього ніяк не ліпше.
навіть не беручи до уваги,
що
вони зовсім такі, як ми.
будувати самостійно ілюзії у пустих кімнатах.
не надіятись на краще - це звичка порожніх людей.
зникати та повертатись,
немов кожний твій вчинок залишається на канатах:
там,
де бракує нам сонця.
там,
де замало ідей.
впертим поглядом заглядали мої очі у прозоре вікно.
відчували,
що не варто заглядати у далеке майбутнє.
живити тільки так,
як
тобі подобається,
ніколи не намагайся розбити оголене скло.
за яким ховається серце дитини,
що
марить мрійливими минулим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416010
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2013
автор: Сашко Марчук