Прибралися й з-за тину виглядають
Нас пишні мальви і біленька хата.
За справами ми часто забуваєм
Про найрідніших в світі - маму й тата…
Батьки ж чекають: може, ще подзвонять,
Зберуться якось за одним столом,
І гамором дитячим дім наповнять,
Родинну пісню заведуть гуртом...
Не чуть… І раптом, наче грім: не стало...
А плівку вже не відмотать назад.
"Куди ж ви, тату? Зачекайте, мамо..."
Мовчать рідненькі... Тоскно так мовчать...
"А я б вам, рідні, борщику зварила,
І пиріжечків добрих напекла б,
І все б прибрала, постіль постелила б..."-
Лиш в хаті зойкне пусткою луна...
Бо з того світу вже не повертають...
Бентежить душу про матусю пісня...
Навідуйте живих, що так чекають...
Щоб з мертвими не гомоніть опісля...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416038
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.04.2013
автор: Лариса Журенкова